кракен зеркало Инсар МАРИХУАНА THC 21% как найти закладки

Чё, ыыы, мандавошки? Вот расскажу вам бодрую историю, как я купил закладки и устроил офигительно алкогольные олимпийские игры во дворе. Я просто получаю прец, когда могу покурить шишки марихуаны и попить баклаху с друзьями. В общем, в один прекрасный день мне в голову пришла идея организовать настоящий спортивный праздник во дворе. Только не какой-то там обычный спорт, а алкогольные олимпийские игры! Какого черта, да? Я так пырялку не пользую. Так вот, я собрал своих хомячков и стали планировать эту грандиозную вечеринку. Вооружились сигаретами, баклахой и, конечно же, закладками. Давайте просто назовём их "трава", чтобы не возбуждать ненужное внимание, а то снова начнут хейтить и судить. Я отправился к своему поставщику, чтобы купить пару граммов нашей любимой травы. Он был у нас надёжный, знаете ли, всегда свежие закладки были. Было немного побочек, помню, что когда-то я после курения шишек начал видеть всюду радужные котики, но это было так прекрасно! Так получилось, что купить наркотические шишки было проще, чем организовать алкогольные олимпийские игры во дворе. Я решил начать с составления программы событий. Для начала, у нас были соревнования по бутылочке. Кто больше накроется от бутылки баклахи, тот и победитель. Ведь мы были настоящими чемпионами в питье! Далее, была дисциплина "ужин с байкой". Просто представьте: ты наедаешься до отвала и потом поешь прец вместе с друганами. Это был просто экстаз. В такие моменты победа приобретала особый вкус. А ещё у нас был славный конкурс на самого пьяного гопника. Такое видели только настоящие профессионалы. Кто обвалился первым и остался в таком положении дольше всех, тот получал звание "Супер Гопник". Мы с друзьями решили добавить в программу ещё одну дисциплину, чтобы было веселее - это соревнования по смешиванию разных видов алкоголя. Наш хомяковский бармен придумал замечательные коктейли, которые наверняка помогут нам удивить наших соседей. А теперь представьте всё это вместе, во дворе, при звуках рэпа и хип-хопа, которые гремят из мощной акустики. У нас был просто огромный колонбас, куда все соседи собрались посмотреть на нашу шоу. Видели бы вы, как мы зажигали! В нашем дворе была атмосфера ни с чем не сравнимая. Все ржали, танцевали, курили, пили баклаху и просили ещё. Люди были в таком преце, что не могли остановиться. Это был просто пырялка с чёртовым прецом. Все наши соседи просто забыли о своих проблемах и вместе с нами отдыхали. Всё было просто идеально, пока наша замечательная вечеринка не приобрела неприятный поворот. Один из соседей, давно хейтивший нас, звонил в полицию. А как же, наркотики же! Как только мы узнали, что скоро придёт полиция, все разбежались каждый в свою сторону, чтобы спрятаться. Так вот, когда полиция приехала, нас всех разогнали и разъехались. Но те вечеринки я никогда не забуду. Это был настоящий беспрецедентный праздник, который оставил огромный след в нашем дворе и в наших сердцах. Хоть все потом было плохо, у нас осталось много классных воспоминаний. Мораль этой истории такая, мандавошки: не надо перегибать палку с развлечениями и наркотиками. Иногда можно просто хорошо посидеть с друзьями, без всякой super acid и пырялок, и провести отличное время. Но, конечно же, всё зависит от того, какой прец ты получаешь от таких вечеринок. Гопнем дальше!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...